Мар’яна Мамонова : «Моя мета – допомогти якомога більшій кількості людей»

«Життя після полону вже ніколи не буде таким, як раніше», – говорить Мар’яна Мамонова, українська медикиня, військовослужбовиця, яка була звільнена з російського полону у вересні 2022 року. Відтоді життя дівчини розділилось на «до» і «після».  

Мар'яна Мамонова під час служби( селище Широкіно)

Сьогодні Мар’яна – волонтер, громадська діячка, турботлива мама та любляча дружина. Нещодавно вона приєдналась до організації «Дипломати» і разом з командою реалізовує діючі благодійні проекти і розробляє нові. Її мета – допомогти якомога більшій кількості людей, які зіткнулись з війною.  

На думку дівчини, на другому році війни вкрай важливою є психологічна підтримка, тому волонтерам і державі потрібно працювати над тим, аби ця допомога стала доступнішою. Своїм баченням майбутнього країни після перемоги Мар’яна ділиться в цьому інтерв’ю.

«Кожен свій день я намагаюсь зробити максимально наповненим»

– Мар’яна, як змінилось твоє життя після полону?

– Життя стало іншим. Людям, які повертаються з полону, потрібен час на адаптацію, прийняття себе та на пошук компромісів з оточуючими. Конкретно в мене змінилось ставлення до життєвих пріоритетів та цінностей. 

– Як ти змінилась особистісно?

 – Я стала більш терплячою, дорослішою, мудрішою, відповідальнішою, але водночас легкою до прийняття важливих рішень. Тепер я точно знаю, що жити потрібно сьогодні і нічого не відкладати на потім. В мене є лише сьогодні, яке я намагаюсь зробити максимально наповненим.

– «Жити потрібно сьогодні» – це твій головний висновок? 

– Жити сьогодні, радіти, цінувати дрібниці, бо наше життя складається з маленьких дрібниць та моментів і кожен цінний по-своєму. Я усвідомила цінність свого життя, зрозуміла, наскільки важливо допомагати іншим. 

«Дітей змалку потрібно вчити захищати свої кордони». 

Мар'яна та її донечка Анна-Марія під час виписки з Волинського обласного перинательного центру

– Сьогодні ти – публічна людина. Усвідомлюєш, що це велика відповідальність?

– Так. Публічність досить складна, хоча спочатку після повернення з полону я не усвідомлювала, чому привертаю до себе стільки уваги. Уже в перинатальному центрі чоловік показав мені, яка була зроблена робота для мого визволення, відповідно, це і пояснює увагу журналістів. Мені довелось вчитись спілкуватись з представниками ЗМІ, контролювати емоції, бо, відповідаючи на деякі питання, я не могла стримувати сліз. Згодом з’явився досвід і розуміння, що можна казати, а що – не варто, аби потім мої слова не перекручували. 

 – Окрім догляду за дитиною, чим ти сьогодні займаєшся? 

– До певного часу я була просто мамою в декреті, яка відвідує заходи щодо підтримки військовополонених і жінок, які потерпали від насилля. Але зараз я активно займаюсь волонтерською справою: разом з однією благодійною організацією допомагаю матерям дитячими боксами. Також я приєдналась до благодійної організації «Дипломати» і разом з командою займаюсь волонтерськими проектами.   

– Яка твоя місія в організації «Дипломати»?

– Допомогти якомога більшій кількості людей: малозабезпеченим, дітям, медикам, а також військовим, які на якомусь етапі втратили сенс життя.  

 

Учасники організації "Дипломати" разом з Мар'яною Мамоновою та маленькою Анною-Марією

 – Ми, дорослі, стараємось уберегти дітей від війни, але від реальності не сховатись. Який досвід зараз отримує підростаюче покоління? 

– Це складний досвід. З дітьми, починаючи з садочків, потрібно проводити просвітницьку роботу. Правильно пояснювати, що таке війна, формувати розуміння того, хто є наш супротивник. Вони мають розуміти, що свої кордони потрібно захищати, території не віддавати, а «сусід» може нашкодити. Потрібно вчити дітей мислити критично, а також вмінню не піддаватись чужим емоціям горя, відчаю та ненависті. Тоді ми матимемо здорову сильну націю. Подавати дітям правильну інформацію дуже важливо в наш час. Також потрібно вчити їх відстоювати свої кордони.  

– Як це має відбуватись на рівні освітніх закладів? 

 – Має проводитись активна просвітницька робота за участю професійних дитячих психологів. Окрім цього потрібно вчити дітей відповідальності за своє життя. 

 – Ти сказала, що хочеш вийти на новий рівень волонтерства. Чи будуть за твоєю участю нові проекти в організації «Дипломати»? 

– Ми будемо працювати з діючими проектами. Забігаючи наперед, скажу, що ми готуємо один грандіозний благодійний проект, але поки не розкриваємо всі подробиці. Прийде час і ви про все дізнаєтесь.  

 – Мар’яно, як військовий медик, яким ти бачиш майбутнє української медицини?

– Війна запустила такі процеси, які можуть зробити українську медицину найпотужнішою в Європі. Наші лікарі отримують унікальний досвід, який може бути цінним для закордонних медиків, тож, Україна може стати хабом для навчання закордонних лікарів.  

«Психологічна допомога має бути доступною для всіх» 

– Сьогодні волонтери стали рушійною силою громадянського суспільства. Які напрямки волонтерської роботи зараз є пріоритетними?  

– В пріоритеті надання психологічної допомоги цивільним та військовим. На жаль, сьогодні психологічна допомога доступна не для всіх і це, водночас, новий виклик, адже вміння справлятись зі стресом та давати раду своїм емоціям є запорукою добробуту людей. 

 

Мар'яна під час виступу на Всеукраїнському заході на підтримку військових, зниклих безвісти, військовополонених Захисників, медиків та їх родин у місті Вінниця

 – Якою могла б бути програма психологічної підтримки? І як її зробити дієвою і доступною? 

 – Досвідчені психологи могли б ділитись своїм досвідом з менш досвідченими. В свою чергу, ці молоді психологи могли б працювати з людьми, яким потрібна підтримка і отримувати за це кошти від держави. Психологічна допомога зараз має бути доступною для всіх, бо не всі можуть справлятись з емоціями під час війни.  

– Як ти навчилась структурувати свій час, щоб встигати волонтерити і доглядати за дитиною?  

 – Я привчила дитину до графіку. Якщо ви хочете все встигати – це стає необхідністю. Ми з чоловіком встигаємо все без няні.  Наприклад, коли я маю справи, він може приглянути за донькою. Іноді я беру дитину на роботу і на зустрічі. Бути постійно в русі – це мій стиль життя.  

 – Волонтерство за останні пару років перетворилось у потужне крило. Втім, ми не маємо розслаблятись, а постійно шукати нові ресурси та проводити збори. До чого українським волонтерам потрібно готуватись вже сьогодні?  

– До перемоги. Але потрібно розуміти, що після цього почнеться новий етап і нові проблеми. Тому, щоб мінімізувати наслідки, потрібно готувати підґрунтя вже сьогодні: набиратись ресурсу, напрацьовувати нові нейронні зв’язки, бути гнучкими і готовими до нових викликів. Також волонтери мають напрацювати концепцію бачення свого майбутнього і озвучити ці побажання владі. Держава має всіляко їх підтримувати – окрім відзнаки непогано було б зробити для них соціальний пакет, аби вони розуміли, що їх цінують. Так вони матимуть мотивацію працювати далі.